Вигул домашніх тварин: питання -відповіді

Сьогодні, після мого дебюту на радіостанції, хочу поділитись з інформацією, яку ми обговорювали в ефірі .

Питання: Чи правда, що в питаннях вигулювання домашніх тварин ми досі керуємось радянським законодавством?

Ні, це не так. Ми керуємось Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а також Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», 

Також, на виконання Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято рішення Київської міської ради від 27.10.2007 №1079/3912 «Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві», яким затверджені, зокрема, «Правила утримання домашніх собак та котів у м. Києві» та «Положення про функціонування місць та зон для вигулу тварин у м. Києві».

Питання: Яким саме собакам і в яких випадках необхідні повідки і намордники? Чи є різниця у підході до малих і великих порід?

Дозволяється виводити собак за межі квартири, території подвір’я, організацій, підприємств тощо лише на повідку з прикріпленим до нашийника особистим номерним знаком, а потенційно небезпечних собак та собак, що визнані небезпечними, обов’язково на короткому повідку (не більше 1,2 м) і в наморднику. Без повідка собаки, крім небезпечних порід, можуть перебувати у місцях/зонах для вигулу тварин.

Питання: Чи дозволено законом приспати собаку? В яких випадках?

Так. Відповідно до ч. 4 ст. 10 закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» ветеринарне обслуговування повинно включати послуги з евтаназії тварин для припинення страждань тварини, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб. 

Евтаназія - гуманні методи умертвіння тварин, що виключають їх передсмертні страждання.

Питання: Яку відповідальність несуть господарі тварин за порушення правил їх вигулювання? Від найменшої до найбільшої на прикладах.

Існує адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення правил їх вигулювання тварин.

Відповідно, найменша міра відповідальності це адміністративна, зокрема, за вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 170 грн до 340 грн.

Такі дії, які спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людини або її майну, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 1700 грн до 3400 грн. (ст. 154 КУпАП).

Натомість, найтяжча міра відповідальності передбачена Кримінальним кодексом України. Зокрема, за жорстоке поводження з тваринами, нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк від 1 до 3 років або позбавленням волі на строк від 2 до 3 років з конфіскацією тварини.

Такі дії, вчинені з метою створення зображень, відео, - караються позбавленням волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією тварини.

Питання: Як діяти громадянам у разі, коли вони є свідками порушення правил вигулювання домашніх тварин?

Фіксувати правопорушення та викликати поліцію. Просити свідків дочекатися поліцію і надати свої свідчення.

Адже, саме на органи Національної поліції покладено обовʼязок складати протоколи про адміністративні правопорушення, визначенні статтею 154 КУпАП «Порушення правил утримання собак і котів».

Також, відповідно до ст. 32 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» органи Національної поліції України здійснюють нагляд за дотриманням порядку вигулу домашніх тварин (собак) у громадських місцях, за дотриманням вимог у сфері захисту тварин від жорстокого поводження та вживають відповідних заходів у разі порушення законодавства у цій сфері.

Питання: Чи можна вбити агресивну тварину з метою самозахисту чи захисту життя і здоров'я інших громадян? Де межа, яка це визначає?

Ми можемо посилатись на адміністративне та кримінальне законодавство, якими визначено поняття необхідної оборони. 

Так, відповідно до статті 19 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. 

Іншими словами, якщо собака маленького розміру (до 5 кг) без повідка біжить, гавкає і стрибає на особу, то вбивство особою такої собаки буде вважатися злочином.

Натомість, якщо на особу нападає собака небезпечної породи і така собака завдає такій особі значних тілесних ушкоджень, що можуть призвести до смерті особи, тоді вбивство такої собаки може кваліфікуватись як необхідна оборона.

Але кваліфікацію таким діям та обставинам надаватимуть відповідні органи.